взагалі-то, я не збирався писати цей дурдом… не втримався.

спершу хочу спробувати пояснити призначення цього тексту. точніше — його (призначення) відсутність.

проста переповідь власних думок та почуттів — їх тупий переказ…
число… контрольна робота… переказ…

почати було б з того, що я вирішив спробувати робити усе правильно. хочу собі, щоб — "все, як у людей". так! я, виявляється, до цього йшов багато довгих років. а допомогла мені збагнути все і стати на шлях істини одна закохана пара, що їхала зі мною автобусом маршруту "ст. метро "Академмістечко" – м. Ірпінь". вони сиділи по різних боках проходу і всю дорогу трималися за руки, дивлячись одне одному в очі…

мене настільки розчулила ця сцена, що весь мій світогляд просто полетів шкереберть!
я теж захтів собі таку "ідилію"...
відтепер, хай там що, робитиму все, щоб зробити своє життя "ідеальним".

віднині треба зупинятись лише на зупинках, сидіти лише на сидіннях, літати лише літаком, плавати у плавках, спати у спальні і, врешті-решт, згоріти на горищі!:)))
ну, щоб — "повна ідилія"!:) щоб — "все, як у людей".

хай живе "ідилія"!... )))