ідеальна безвихідь...

 


фон : Kammerflimmer Kollektief - Jinx  

крізь скло


починати щось нове завжди легше ніж закінчити розпочате. тобі задля цього не забракне ані сил, ані мужності. одне лише бажання потрібне ...бажання все відіслати якомога далі. забути про нього, відформатувати пам'ять і оголосити про початок нового життя. "incipit vita nova"... чуєш сміх? це Петрарка! ...та ти не зважай — роздрукуй і вчепи на стіну.

лишається тільки переконати себе у тому, що "0" — ліпше за "-1" і, що ти не відступив, не здався, не капітулював, а зовсім навпаки — ти переміг! здолав себе, поборов страх і звісно ж прогнув увесь світ. ефект помітніший за щоденного повторення "засвоєного матеріалу".

тепер боятись нічого ...окрім сумнівів. а ще цієї надокучливої потреби озирнутись та постійного відчуття того, ніби щось забув. чи, скоріше, загубив.

Читать дальше...

крізь скло


відкрити | відгуків: 8

фон : Antony and The Johnsons - Epilepsy is dancing  

боже вільна


придивись... бачиш? он вона  сидить на підлозі в кутку кімнати. ніби відвернулася від усьго світу, та все ж відчуває спиною кожен погляд. будь певен, вона знала, що ми тут, ще до того, як я заговорив.

вона, здається, має якесь важке передчуття... постійно, немов, в очікуванні чогось жахливого й неминучого.

це продовжується вже вісімнадцять років. з того часу, як вона втратила батька й відреклася від усіх своїх братів та сестер. невдовзі вона осліпла і тепер - весь час сидить тут. вона дуже сильно змінилася. вона - невиліковно хвора.

добре подумай, чи дійсно хочеш ти лишатись із нею. бо потім просто не зможеш піти - повір. вона стане твоїм найбільшим у житті кошмаром і водночас - найбільшим коханням. тому добре все зваж.

Читать дальше...

країна

 


відкрити | відгуків: 81

фон : Linkin Park - Wake  

креш-покоління


дайте нам спокій. годі вже. припиніть жити наше життя — доживайте своє. облиште нарешті ваші нав’язливі спроби нашого порятунку. ви ще маєте час на усвідомлення власної непотрібності... вашої зайвості.

навіть якщо ми здаємось вам безпорадними, це аж ніяк не означає потребу в порадах. ви знаєте про наше життя рівно стільки ж, скільки й про своє — нічого. нуль... ви не сподівались, що невідворотне дожене вас так швидко. тепер ви безсилі, бо зміна вже відбулася… однобока, безапеляційна й фатальна. ваші дзвони от-от зазвучать...

тепер вже надто пізно. все, що ви лишаєте по собі — це ваші прискіпливі розрахунки, розвіяні попелом над хвилями. ваші законсервовані думки. ваші німі спогади. ваші вимкнені надії.

саме в цьому різниця між нами… ваші дзеркала брешуть!

Читать дальше...

креш


 


відкрити | відгуків: 28

фон : S.O.A.D. - Chop suey!  

право на смерть


якщо вже вирішив, то більше не роздумуй. усе, що може бути знищеним — заслуговує на знищення. сумніви тільки затягують час. можна й надалі вигадувати нові причини, щоб залишатись в нескінченній черзі статистичного матеріалу для демографічних досліджень. збери залишки волі, облиш свої надумані принципи… отямся, нарешті! сумно все життя прожити жертвою докорів сумління. рано чи пізно, ти маєш визнати, що нічого святого і забороненого немає. а для того, щоб відкинути все нав’язане тобі силоміць, прозріння чекати не обов’язково. треба лиш розкрити очі та побачити заборони, розчинені у свободах. власне, іншого вибору ти не маєш — змирися. навіть янголи заслуговують на смерть.

Читать дальше...

бомбхед


відкрити | відгуків: 25

фон : Marilyn Manson - The Nobodies  

царство манекенів


благаю, не гай часу на цю нісенітницю! впевнений, що ти маєш важливіші справи… якщо ні — вигадай собі щось. викури сигарету, врешті-решт... всеодно всі помремо, чи не так? бо поки ти тут, життя непомітно проходить повз тебе. тихо так, нечутно — навшпиньки.

о, розумію! ти все це знаєш, просто вичікуєш доки відпущений час вийде? вийде і грюкне дверима?! ну, щоб вже точно почути, щоб жодних сумнівів. так?... що ж, тоді — вітаю. ти такий як і я.

Читать дальше...

    манекени    


відкрити | відгуків: 130

фон : Royksopp - Someone like me  

леп


поглянь лише, як вони на нас схожі…

такі ж упевнені в собі, такі ж поглинуті своєю роботою. принципові та незламні. байдужі до обставин, що вже наперед вирішили їхню долю. такі ж замріяні й водночас прагматичні. часом  під напругою, а іноді просто знеструмлені. бачиш, комусь із них пощастило зі світлою головою, декому — ні. та від того їхнє життя навряд втрачає сенс чи навпаки – набуває чогось особливого… просто вони такі ж різні.

одних закинуло в тісні провулки галасливих міст й вони, так само як ти, люблять цю ранкову метушню, цей п’янкий аромат вологого асфальту, цей сонний вечірній джаз, що літає алеями скверів… а іншим, зовсім як мені, не треба нічого, крім зіркового нічного неба в полі, ранкової роси на босих ногах і дико свіжого подиху вітру в обличчя.

з кимось їх дещо пов’язує — решта ж їм абсолютно паралельна. вони живуть своїм життям. своїми проблемами. своїми почуттями… кохають, ненавидять, радіють, сумують… народжуються і помирають… вони так люблять ті старі фотографії, що їм дарують трошки солодкого смутку… та, по при все, вони вміють жити! хоч і звикли вже прокидатись самі…

зрештою, вони такі ж самотні

леп


відкрити | відгуків: 65

фон : ОЕ - Вільний  

присяга собі


ти маєш пам'ятати це до скону... мусиш сам перед собою заприсягнутись.

де б ти не був, ця істина залишиться незмінною... що б не робив, твоя клятва не буде порушена... що б не трапилось, свобода — твій найцінніший скарб!

ти самовіддано охоронятимеш її від загарбників. даси бій кожному, хто насмілиться посягнути на неї! не пошкодуєш ні крові, ні життя й битимешся скільки духу твого стане!

клянися власною честю і совістю, що не відступишся! 

якщо ж порушиш дану собі присягу — хай спаде на тебе кара найсуворіша.

 

а хто полює на тебе, видаючи клітку за сховище — той приречений!

 

сигарета


відкрити | відгуків: 30

фон : Elvis Presley - Can't help falling in love  

ти знаєш, що таке кохання?


та невже?... і ти впевнений в цьому?... що ж це тоді?!

мабуть, це коли у кожній, почутій тобою захопленій промові, що оспівує чиїсь прекрасні риси, ледь вловимо впізнаєш її, бо риси ці, мимоволі, супроводжують тебе усюди - де б не був...

так?

найменші дрібнички нагадують про неї, щораз малюючи в уяві той солодкий образ, що так чарує...

певно, що кохання може надати сил, наснаги та роздмухати той ледь жевріючий вогник в очах, якого потребуєш наче повітря...

я правий?

чи не кохання дає можливість почутися живим? ...не боятися, що життя непомітно проповзає повз. чи не воно дає крила?...

та хіба не можливо, що кохання - всього лише вигадка?! ...вигадка замріяних поетів, що їх так непокоять внутрішні ліричні голоси.

найпрекрасніша з ілюзій, що веде в нікуди! наша найулюбленіша утопія...

найпідступніша з пасток, у яку ми потрапляємо навмисно!

найсолодший самообман у якому люди знайшли нарешті свій примарний порятунок від самотності...

може справа тут у тому, що кохання не існує? ...банальна пристрасть.

фізіологічна потреба в прискореному диханні та посиленому серцебитті, викликана серотоніном та іншими твоїми гормональними друзями, що так люблять спокушувати наші беззахисні голівки одержимістю й нав'язливими ідеями...

ні?

таке чудо не може бути результатом хімічних реакцій, чи не так? ...бо можна вигадати мільярди причин та пояснень, аби лишень не шукати виходу...

не треба нічого! ні пояснень, ні причин, ні запитань, ні відповідей...

коли кохаєш, решта - зайве!

серце


відкрити | відгуків: 190

фон : 2Pac - Don't sleep (feat. Lil Scrappy, Nutso, Yaki Kadafi, Stormy)  

кома


прокинутись ще не означає почати жити

для дійсного усвідомлення тобі все ще потрібен поштовх. навмисне шукати його принаймні марно. стимулювати — відверто тупо. усі твої кволі та незґрабні спроби самообману жорстоко караються власною ж відразою. а все, що у зародку виглядає як пробудження — поволі абортує прозаїчна буденна безвихідь

та все ж душа не може нічого не хотіти — мрії ж бо не для того, щоб лежати у коробці (хіба, якщо остання має форму труни). а виправдовувати, переконувати та прощати самого себе — це саме та отрута, що непомітно вбиває з іронічною посмішкою. якщо ж пощастить — просто бере за руку і веде в порожнечу, лишаючи в комі сам на сам з гіркою правдою усвідомлення власної безпорадності

забуття ще не означає смерть… однак, озброєне байдужістю — невтомно її наближає. роблячи, з кожним наступним обертом годинникової стрілки, все жаданішою.

відповідь не в сенсі життя, а в його зайвості

 

кома


відкрити | відгуків: 129

фон : Esthetic education - Regret  

каміння


людям краще не довіряти... якщо ж довіряти, то, принаймні, не повністю. а найголовніше - не входити, ні в якому разі, в довіру до них! то — пастка.

я спробую пояснити...

у кожного з тих, кому ти довіряєш є для тебе камінь за пазухою... а у тебе, звісно ж, є для кожного з них. з серійним номером й ініціалами отримувача (проте, без строку придатності й дати кінцевого використання). ти про деякі навіть не здогадуєшся, але вони є. тому, сумніватись не варто. просто повір мені.
вони абсолютно не важкі, тож їх може бути безліч.
вони просто лежать і нікому не заважають. чекають свого часу... а доки він не настав, володар (чи носій?) підсвідомо й в жодному разі не навмисне, прицілюється. для того, аби тоді, як вже зрозуміє (отримає сигнал), що "пора" - якомога влучніше поцілити ним в твою спину.
каміння з-за пазухи не кидають в лице - лише у спину.
коли ти вже й не чекаєш, коли думаєш, що все позаду... за мить — 
удар!!!

ти не повертаєшся і лице твоє, чомусь, зовсім не здивоване. тоді прекрасно розумієш — оце і є той "момент"...

а твоє відчуття називається "по-справжньому боляче".
і добре, якщо тобі вистачає серця, нервів, розуму, щоб тієї ж секунди, свою каменюку дістати з-за пазухи й розбивши об свого ж лоба, все одразу вибачити... й так і не жбурнувши нічого у відповідь — 
спокійно піти геть.

потім, можливо, не будеш проклинати себе...

не треба мені казати, що варто просто бути обережним і в людях розбиратись — це логічно, але життя зовсім інакше. не те, щоб воно вже зовсім божевільне — воно не логічне. воно — різне.

є люди близькі, надійні, перевірені часом і горем, кохані, рідні... проте, бувають різні ситуації. а люди, в першу чергу, в переважній більшості своїй, еґоїсти.

а якщо вже трапилось, що тих чеснот вищеперелічених забракло саме тобі — доведеться решту життя збирати їх до купи, щоб усе виправити. в тому разі, звісно, як розумієш, що накоїв. бо усвідомлення вчинку — ой яке не ґарантоване, як і прощення. невидимі шрами, знаєш... боляче печуть чіткими спогадами.


відкрити | відгуків: 65

фон : Rammstein - Mutter  

внутрішній голос


що ти робиш?... припини! замовкни!!!

слухай сюди! ти маєш розуміти, що так з нею розмовляти не можна! хай там що ти не те з'їв зранку... по при все! незалежно від температури повітря, показників атмосферного тиску, швидкості вітру чи курсу японської йєни!

ти ж права ніякого не маєш, падлюка! чуєш мене чи ні?! хто ти вбіса такий, щоб таке собі дозволяти? ти ж порожнє місце, розумієш, ти не нуль навіть. ти мінус один, хіба ні? сам подумай... роботи не маєш, жити де не маєш. та справа навіть не в тому.

гадаєш є в тебе друзі, крім мене? справжні, я маю на увазі... чи ти впевнений може в тому, що хтось із них дупу відірве від крісла, коли тебе вже стара з косою волоктиме за собою? та навряд, чуєш? навряд!... бо такі ж недолюдки, як і ти сам, саме тому я так думаю!

помовч! послухай мене. все з виховання починаєтся, з дисципліни хоча б... як ні з тим, ні з іншим не пощастило, то совість хоч мати треба! але ж то — розкіш для тебе, так? ти собі таке не дозволиш...

от ти зараз сперечаєшся, але ж ти сам, сам же потім збагнеш, що я правий був. та тільки пізно може вже бути, як тебе осяйне. от тоді почнеш ворушитись, а вже не треба. марно! ...пізно.

а як і тоді не затямиш, можеш вчинити самогубство — навіть не вагайся... я серйозно! ні, взагалі, я проти суїциду, але тебе заздалегідь підтримую.

тому, що ти не маєш права так з нею розмовляти. не треба ні в чому розбиратись і нічого обґрунтовувати. просто, без будь-яких арґументів, затям — так не можна ...бо вона — твоя мати.


відкрити | відгуків: 17

фон : ТОЛ - Страх  

тобі


я завжди просив тебе лиш про одне — казати правду.

не розумію, невже це так важко? невже забагато прошу? чи я просто цього не заслуговую? тоді навіщо тобі такий непотріб як я?

не можу збагнути

а може це така "турбота"? тоді знай, запам’ятай, затям раз і назавжди — мені зовсім не потрібні таємниці та обман! навіть, якшо ти не сумніваєшся, що це "мені ж на благо".

ти вважаєш, що оберігаєш, а мій мозок заливає ґноєм невідомого… мене пече зсередини їдкою кислотою сумнівів…  моя пухлина злоякіснішає!

така турбота повільно вбиває

а я… я скаженію!... я почуваюсь зрадженим, покинутим, самотнім, безсилим

мені боляче.


відкрити

фон : Coldplay - Violet hill  

41 запитання про свободу


що таке "нормальність"? це щось обов’язкове для всіх і кожного? щось, без чого ніяк не можна обійтись? може це те, що дає право бути присутнім на цьому світі? може це те, що дає сигнал соціуму розслабитись і впустити тебе? чому ж "ненормальність" викликає зневагу і подив? чому вона дратує і лякає?

а раптом "нормальність" — вигадка? хіба не може бути, що в світі немає нічого "нормального" і "ненормального"? хто визначає те, "нормальною" є людина, чи ні? чи можуть бути чиїсь думки, погляди і точки зору загальнообов’язковими і беззаперечно істинними? чи заслуговує хтось із смертних на те, щоб бути суддею для таких самих смертних?

хіба може людина мати повну свободу, якщо зважатиме на норми, правила, звичаї, традиції чи закони? як зробити вибір між "нормальністю" і свободою, "адекватністю" і несхожістю, кліткою і крилами? як же можна від свободи відмовитись? як наказати очам не бачити, а серцю заборонити кохати? як опустити руки і перестати битись за свободу? чи не за неї бились на смерть у всіх війнах? чи не її так прагли у всі часи? чи не вона змушувала вбивати і зраджувати, терпіти і прощати, бути і не бути?

чи, все ж таки, кожен для себе має вирішити що таке "свобода" і чи потрібна вона йому? чи варто терпіти за неї біль? чи варто за свободу страждати? чи, може, навпаки, її слід боятися і уникати? може скоритися страху безсилля і безсиллю перед цим страхом? чого, взагалі, треба боятися, а чого ні? чи боятись болю, знаючи, що без нього нічого не досягти? чи боятися лишитись одним, зайвим, нікому не потрібним? на що сподіватись, якщо свобода — втрата всіх надій? чого хотіти, якщо люди — раби своїх бажань? чи означають щось перемоги і поразки? чи варті чогось слова? чи можна звільнитись від усього, не втративши усе? може звільнення — це лише існування в проміжку між початком та кінцем?

як же можна знати що "правильне", а що ні? чи може це знати людина, проживши ціле життя, якщо воно в неї лише одне? як можна про все дізнатися точно, хай, навіть, за сто років? чи боятися смерті, якщо ще жодного разу не помирав? чи, просто, все життя заспокоювати себе тим, що ти "нормальний", все робиш "правильно" і саме так "краще за все"? чи "краще за все" нічого не бачити, не чути, не питати, не говорити, не чіпати, не брати, не думати і нічого не робити? невже "краще за все" — взагалі нічого?...


відкрити | відгуків: 55

фон : Qarpa - Зникнути взагалі  

було б легше, але...


мені весь час здається, що жилося б значно легше, якби ніхто не міг брехати…

уяви, якби не існувало правди — тоді б і неправди теж не було. так?

щоб можна було просто ненавмисно помилятись… знати або ні.

або краще, якби людям за кожну добру справу, наприклад, додавався ще один рік життя на  Землі… і навпаки.

шо скажеш? мені чомусь здається, що без деяких речей, мабуть, було б значно легше!

здається, він не сам цей світ створював… а може це лише пробна версія — експеримент… для дослідження та внесення змін до нового, досконалішого проекту…

мабуть, все ж таки важко бути Богом


відкрити | відгуків: 44

фон : Bloc party - Where is home  

хата з краю


здавалося б, вже давно не є таємницею те, що тебе, рано чи пізно, все ж таки зрадять. байдуже хто, як, коли, де і за яких обставин — не мине! та, чомусь, кожна чергова найменша зрада стає для тебе справжнім сенсаційним відкриттям — одкровенням, щонайменше! тоді тобі стає вже зовсім не дивно, а лише страшенно прикро.

що ж примушує тебе, такого тонкого знавця людської продажної натури, такого вправного мисливця за миттєвою вигодою, хапаючись за найтоншу нитку, так свято вірувати в праведність і безгрішність, подібних тобі, тонких знавців та вправних мисливців?

мабуть, ліричне пост-совкове виховання все ще продовжує в’їдатися жирними плямами в твою свіжовипрану, прозаїчною буденністю, свідомість. а плями ці настільки важко вивести, бо вони беруть своє через твою (також пост-совкову) фізіологічну потребу впевненості у завтрашньому дні та нестримну жагу "кругової поруки".

усі мріють лиш про те, щоб не лишитися "крайнім". ну, а якщо його (крайнього) знайти неможливо — взагалі, ідеально!

хіба ні?


відкрити | відгуків: 15

фон : Daft Punk - Harder, better, faster, stronger  

корпорація — монстр


ласкаво просимо до нашої корпорації роботів!

лише у нас, нарешті, здійсниться твоя мрія — стати мікроскопічним ґвинтиком величезного механізму!

тобі дійсно всміхнулася доля, хлопче! бо лише тут ти за зовсім незначний проміжок часу станеш ідеальним співробітником — бездумним роботом № 964838... і задля цього навіть не доведеться докладати надмірних зусиль! ми всього тебе навчимо і все тобі прив’ємо… так, хлопче, нічого не обмірковуй — погоджуйся!

після адаптації в нашій корпорації ти позбудешся багатьох непотрібних тобі речей, на кшталт власної точки зору, громадської позиції чи релігійних переконань; бажання відстоювати свою думку, дискутувати чи вишукувати істину — натомість набудеш таких необхідних професійних вмінь та навичок на зразок прискіпливого дотримання графіку, розпоряджень та інструкцій; стабільного виконання норми, плану та стратегії; повної відповідності дресс-коду; автоматичної зміни тембру голосу та виразу обличчя в присутності керівництва, а також багато чого іншого!

тож, годі вагатися — став свій підпис, хлопче, і ласкаво просимо до нашої корпорації!!!


відкрити | відгуків: 14

фон : Sting, Brian Adams, Rod Steward - All for love  

заради честі


ступаючи по щойно вмощеному вогкому асфальту, вже майже не відчуваєш ніг, натомість все ближче відчуваєш її пекучий подих. всю ніч відбиваючи її атаки, ти тримався, молився, каявся, та не відступив. хоч, насправді, й не було куди...

можна було сховатися, та для того тобі б довелося вбити ту ніч, таку прекрасну, що боявся дихати, щоб не злякати — ти просто не міг інакше... а вона щораз кидалась на тебе, то рвучкими набігами, то затяжною осадою — та ти встояв лиш для того, аби поховати ту ніч. не вбити, а дозволити їй померти, ридати, споглядаючи величний відхід, бездоганну красу смерті тієї ночі.

а потім, забуття і байдужість, страх та ненависть гнали якомога далі від місця, де варто було встояти і лишитись непереможним заради того, щоб витерти сльози і, зціпивши зуби, вже не битись і не ховатись, а лиш тікати — бігти, не обертаючись, ступати по вогкому, щойно вмощеному асфальту. втрачати тяму, але нізащо не датися їй живим...

відкрити | відгуків: 22

фон : 2Pac - Don't you trust me (feat. Dido)  

ідилія


прийшов час і тобі спробувати робити усе "правильно". щоб — "все, як у людей". ти до цього йшов багато довгих років. а тепер "ідилія" така близька...

відтепер, хай там що, роби все, щоб твоє життя стало "ідеальним".

віднині тобі треба зупинятись лише на зупинках, сидіти лише на сидіннях, літати лише літаком, плавати у плавках, спати у спальні і, врешті-решт, згоріти на горищі!

хай живе "ідилія"!


відкрити | відгуків: 36

фон : Ю.Г. - Три хороших девочки  

люди, що йдуть повз


завжди спостерігай за людьми. коли більше не маєш чого робити, але маєш купу часу, то немає нічого цікавішого за таке пасивне споглядання чужих життів. в кожному разі це краще за денні серіали та іншу інтелектуальну дистрофію.

особливість процесу полягає в тому, що ти спостерігаєш за незнайомими, а отже байдужими тобі людьми. над тобою не тяжіє ніякої відповідальності. не треба вдавати себе кимось іншим, а тим паче справляти на когось враження.
повнісінька свобода дій — точніше бездіяльності. вживаєшся в чужі ролі. абстрагуєшся від себе, усіх своїх негараздів і проблем. і тебе починає дуже тішити та думка, що, сидячи десь у кутку величезного залу очікування, ти для всіх абсолютно непомітний — тебе взагалі не існує.

тихенько ковзаєш кімнатою невидимим легким вітерцем і уважно роздивляєшся все, що там відбувається.
навіть дивно, що це настільки легко! не потрібно марнувати слова, сили та час, адже все й так видно. все дуже просто і зрозуміло. і навіть якщо ти щось зрозумієш неправильно, то кому яке до того діло. ти так вирішив, отже так і є! та й тим людям, що йдуть повз тебе абсолютно байдуже щодо тебе й твоїх роздумів.

ти сам вигадуєш їм минуле та майбутнє, сам даєш їм імена та прізвиська, сам вирішуєш кому з них сьогодні на голову впадуть шалені гроші, а кому величезна дубова шафа з антресолями. абсолютно вільний політ фантазії. жодних обмежень. ніякої відповідальності. ні обережності, ні сумнівів, ні страху. ні, навіть, думки про страх!..

граючись далі із таким от створенням свого віртуального світу все більше усвідомлюєш правдивість усіх своїх думок. поступово починаєш розуміти те, наскільки ти й кожен з тих людей, що йдуть повз байдужі одне одному. таке усвідомлення дійсно починає лякати. тоді очі починають чітко бачити всю нашу холоднокровність, товстошкірість, апатичність, бездушність, жалюгідність та сірість.

наше життя повільно, але впевнено перетворюється на тихе болото, де нікому не потрібні жодні порухи. наші цілі — розмиті, старання — розсіяні, принципи — вбиті. гріш — нам усім ціна!

ніхто вже не довіряє простим словам — поводир нікому не потрібен. як і будь-які чужі думки, що різняться з власними. всім усе ясно і так.

тому, хто спробує нас у чомусь переконати ми заткнемо рота, а якщо кудись відвести — зламаємо ноги. нам не потрібно, щоб тривога просочилася в наші будні. бути першим — не модно. головне — окремо і непомітно. повзком від колиски до могили.

свободу ми, чомусь, знайшли в тому, щоб долати негоди в холодній самотності. ми досягли вершини лицемірства! замість віри — пошук зручного випадку і зниженої ціни, надію поміняли на штучний рай, а кохання весь час міняємо місцями із сексом.

навколо маскарад. за масками ховаються обличчя вбивць та зрадників. ми робимо вигляд, що віримо, надіємось, любимо. брехня собі, перетворює нас на рабів. ми живемо за законами сірих днів. весь час затуляємо вуха, щоб не чути вереску нашої помираючої совісті. але ж ми ні в чому не винні, бо постійно знаходимось у стані афекту.

та всередині чогось не вистачає — душа вовком виє! але ніхто вже не шукає відповідей. все менше знаків питання в кінці речень. кожен з нас — бліда тінь самого себе, дешева пародія на когось іншого. свободи нам стало забагато. ніхто вже не знає, що із нею робити. величезна альтернатива вибору призводить до пасивності, ліні та бездіяльності.

ми всі перетворились на байдужих людей, що йдуть повз... простих глядачів, які не горять, а, поступово тліючи, тухнуть, навіть не намагаючись зупинити зворотній відлік свого часу.

ніколи вже не буде кохання до нестями і жадібного ковтання повітря, бо ми забули про життя…


відкрити | відгуків: 18

фон : Dr. Dre - Bitch niggaz (feat. Snoop Dogg)  

дим злітає в небо


скільки їх там ще лишилось? ...дві, чотири, шість, вісім, десять... півпачки ще. добре. а от і запальничка. клац, затяжка — так. нарешті. ти ж теж бажєш вдихати дим ...по-віль-но.

читай на пачці: "куріння призводить до серцево-судинних захворювань та раку легенів".

затягнись сильніше. тобі ж бо цікавий не результат, а процес, правда? що до чого призводить тобі по цимбалах. будь-що може призвести до серцево-судинного захворювання. що завгодно може призвести до раку легенів.

"на великому проміжку часу шанси на виживання кожного з нас близькі до нуля" (© Чак Паланік: "Бійцівський клуб"). і що більший проміжок, то менше шансів — на всіх не вистачить! та вся штука в тому, що попит на шанси дуже слабенький... ще затяжка.

от і все — швидко скінчилась. бери ще одну. клац, затяжка — супер. вдих, видих...

відчуваєш присмак мигдалю?.. казна-що — звідки йому тут взятись? цей дим смачніший за мигдаль. значно смачніший. вдих, видих... а ще він має фіолетовий відтінок. такий — ледь вловимий. від цього дим ще прекрасніший. п’янкіший... жаданіший...

запам'ятай, "NO SMOKING" означає — "ніяких смокінгів!", і тільки... затягнись сильніше.

наближай серцево-судинні захворювання та рак легенів.

читай: "захистіть дітей: не дозволяйте їм дихати вашим димом".

не дозволяй їм дихати! нізащо не дозволяй своїм дітям дихати, якщо хочеш їх вберегти. якщо бажаєш їм добра — навіть не народжуй їх. а якщо вже народив — захисти. не дозволяй дихати, заборони бачити, відмов слухати, відбий бажання відчувати.

затягнись так довго, щоб відчути, як гарячий дим пече горлянку. потім повільно видихай. навіть не видихай, а просто розтули рота, щоб дим виходив сам. там написано: "… вашим димом", тож він — твій. роби з ним що захочеш. у твоїй власності тепер тисячі кубометрів твого диму!

коли розтуляєш рота, щоб дим повільно виходив, підійми очі і дивись на те, як твій дим злітає в небо...

гаси недопалок і підкурюй ще одну... клац, затяжка — так.

дозволяй дітям дихати твоїм димом.

читай: "куріння викликає імпотенцію".

чудово! ще раз буцнемо імпотентів. шкода, якщо чийсь "маленький друг" склеїв ласти не від куріння. немає такого зручного пояснення.

треба зібрати усіх імпотентів. тих хто від куріння направо, інших — наліво. потім дати команду першим зловтішатися з других. казна-що... вдих, видих...

вони ж і на жіночі сигарети ліплять цю дурню. "жіноча імпотенція" — це, мабуть, щось таке, що існує в голові. коли "не стоїть" мозок. типу, секс перестає вставляти. тай дідько з ним. кінчати можна і від перегляду фігурного катання по УТ-1.

підкурюй наступну. клац, затяжка — те, що треба.

наближай імпотенцію.

читай: "куріння під час вагітності шкодить вашій дитині".

останній раз ти досить довго був вагітний однією не дуже розумною ідеєю, пам'ятаєш? а запліднив тебе нею якийсь фільм. з тих, що ведуть тебе за руку, а потім зненацька кидають на роздоріжжі ...що хочеш, те і роби. ...ще затяжка.

такі нав’язливі ідеї, як правило, до добра не ведуть, тож краще таких дітей не народжувати. таке вагіття треба обривати. спасіння приносить лише аборт. затягнись сильніше...

шкодь своїй дитині під час вагітності.

читай: "тютюновий дим шкодить здоров’ю тих, хто вас оточує".

оточи себе покидьками! ...і смали цілий день. хай начуваються — тварюки! ...затягнись сильніше.

чого б це нам — самозакоханим егоїстичним сукам — раптом засвербіло за чиєсь дорогоцінне здоров’я? ...нам навіть на власне срати. затяжка...

шкодь здоров’ю тих, хто тебе оточує.

читай: "курці помирають рано".

так-так. курці — рано, алкоголіки — в обід, а наркомани — увечері. кожному свій час ...казна-що. ще затяжку.

люди постійно збираються самовдосконалюватись, натомість — прагнуть самознищення. повільного чи швидкого — справа смаку... затягнись сильніше.

помирати молодим приємно, якщо впевнений, що вже встиг все. або якщо боїшся старості. справжній порятунок для схиблених на власній вроді і нажаханих старецькою потворністю нарцисів. швидше, скоріше в могилу! не чекай доки помре твоя краса. казна-що...

наступна. клац, затяжка — гррррррр! кудись подівся мигдалевий присмак. з’явилася якась нестерпна гіркота і запах. якийсь новий гидкий запах. щось дуже знайоме... вдих, видих, вдих...

ну звісно — запах паленого пір’я! від нього починає нудити. вдих, видих, вдих, видих, вдих...

чому на пачках не пишусь чогось дійсно корисного? наприклад: "запах паленого пір’я, що постійно вас супроводжує, свідчить про рак мозку". типу: розслабтеся і нікуди не поспішайте. казна-що... ще затяжку.

помирай рано.

коли тебе переконують в жахливій невідворотності, то єдине, чого хочеться — бігти їй на зустріч з усіх сил. і вже свідомо і навмисно наближати серцево-судинні захворювання, рак легенів та імпотенцію, дозволяти дітям дихати своїм димом, шкодити здоров’ю оточуючих та дитині під час вагітності. єдине, чого хочеться — помирати рано.

повільно вдихай дим і видихай, уважно слідкуючи за тим, як він злітає в небо.


відкрити | відгуків: 18

фон : Linkin Park - From the inside  

день перемоги (над здоровим ґлуздом)


перемога

тебе не переслідує відчуття, наче всі навколо почали холодну війну проти здорового ґлуздуніби оголосили тому протест, і на диво вперто, іґноруючи будь-яку його присутність, наближаються до повної і беззаперечної перемоги, завдаючи бідолашному збентежено-розгубленому супротивникові нищівних поразок на кожному етапі запеклої боротьби, усвідомлюючи при цьому всю важливість та ціну своїх виважених дій та все далі переконуючись в їх безумовній правильності, менше з тим — завжди знаходячи в собі сил для продовження протистояння й ні в якому разі не збираючись спочивати на лаврах, бо їх дивовижна звитяга та сміливість міцно підкріплена згуртованістю й організованістю, а це окрилює — додає впевненості та жене геть кожен найменший натяк на сумнів, відгонить лінь, тримаючи їх у постійному тонусі та весь час підживлює "корпоративний дух" — об'єднуючи найрізноманітніші характери, бо будь-які відмінності допомагає зтерти алкоголь, а кожна спільна риса невтомно вишукується для піднесення та звеличення — усе задля перемоги (над здоровим ґлуздом) без "овертайму" та "серії післяматчевих пенальті", все — в режимі "бліц кригу", безжально холодного?..


відкрити | відгуків: 4


ОБОЗ.ua